«Афган – жорстока і чужа країна»
Саме під такою назвою пройшов вечір- спогад у сільській бібліотеці села Хацьки. 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав (Указ Президента України від 11 лютого 2004 року №180/2004). У вересні 1945 року закінчилась найжорстокіша у світі Друга Світова війна. Після Другої Світової війни війська СРСР брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Найбільш масштабною та трагічною була війна в Республіці Афганістан. 10 років – з 25 грудня 1979 року по 15 лютого 1989 року тривала війна. Через афганське пекло пройшли десятки тисяч солдат. Ця жорстока війна тривала майже 10 років і вимагала великих матеріальних і людських жертв, під час неї тисячі наших співвітчизників загинули у боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. Нікого з нас не можуть лишити байдужими страшні цифри: кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, – наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, – також наш співвітчизник. Не оминуло страшне горе і родину наших односельчан. Не повернувся додому в рідне село Хацьки старший лейтенант Валерій Анатолійович Тищенко. Вдячні односельці назвали одну з вулиць села іменем героя.
Згадати страшну війну прийшли воїни – афганці, жителі села, учні школи. Читали вірші, співали пісні, присвячені хлопцям – героям, ділилися наболілими проблемами сьогодення. На вечорі прозвучали авторські вірші присвячені Валерію у виконанні Валентини Гаркуші. Поділився своєю поезією про товариша-афганця і поет Сергій Карюк. Який же вечір-спогад без гітари? Мелодією про сучасних хлопців, які захищають нас на Сході, здивував Андрій Мисан, прозвучала пісня «Не жди мене, мамо» у виконанні М.Мирошніченка, директора Будинку культури. А учні школи, які проводили вечір, будуть розповідати майбутнім поколінням про цю жорстоку війну в нашій історії.
І саме вона, історія, свідчить, що пам’ять і правда є запорукою того, що історичні помилки не повторяться в майбутньому. Принаймні цього дуже хотілося б! Збереження пам’яті про війну та її трагедії для нового покоління – наш святий обов’язок перед тими, хто загинув у пеклі Афгану й навіки залишився молодим, кого сьогодні немає з нами. Ця війна загартувала ціле покоління громадян нашої держави, навчивши понад усе цінувати життя, людяність і справедливість. Мабуть, саме тому «афганці» відіграють таку вагому роль в процесах розбудови громадянського суспільства. В шанобі у цей день схилимо голови перед пам’яттю тих, хто загинув і з вдячністю звернемось до тих, хто живе поряд з нами…
СЛАВА ВАМ УСІМ!
Віват усім, хто повернувся з поля брані
З Єгипту, Сирії, Анголи, Сомалі,
Хто бачив смерть в крутих горах в Афгані,
І тим, хто не прийшов до рідної землі,
Кого не стріла рідна мати на порозі…
І хай торочать злії язики,
Залишитесь Ви в пам’яті народу
Синами рідної Вітчизни навіки!
