В цьому році виповнилася 84-я річниця організованого комуністичною владою колишнього СРСР геноциду українського народу – Голодомору 1932-1933 років.
За даними дослідження, проведеного Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України спільно з американськими дослідниками, в Україні в 1932-1934 роках від голоду померло близько 4 мільйонів осіб, або 13% усього населення. Згідно з іншими даними, в пікові місяці Голодомору щохвилини в Україні вмирало 24 особи, щогодини – 1 тисяча 440, щодоби – 34 тисячі 560. Таким чином загинуло 4,5 мільйона українців.
Не обійшла і наше село ця страшна трагедія, хоча й не внесено село Хацьки до Книг
и Пам’яті України, як село, в якому жертвами голодомору стали сотні людей, чи то через байдужість колишніх можновладців чи з інших причин, але докази про страшну смерть хацьківчан від голоду 1932-1933р.р. говорять пам’яттю очевидців. І це неможливо забути. За спогадами вчительки Хацьківської школи Шпак Варвари Терентіївни тільки на одній вулиці Забрід від голоду померло 67 осіб, яких вона, в своїх спогадах, кожного згадала поіменно. Нажаль, немає реєстру померлих хацьківчан в ті страшні роки, та й немає вже очевидців, які могли б пригадати ті події, але, за переказами дітей та онуків, в серцях хацьківчан жива пам’ять про замучених голодом рідних та земляків і до сьогодні.
З нагоди вшанування пам’яті жертв 
Голодоморів 1932-1933р.р. у нашому селі Хацьки як і в інших містах і селах України відбулися жалобні заходи:
о 10.00 біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору відбулося покладання траурних вінків і композицій із пшеничних колосків, вшанування загиблих хвилиною мовчання, запалення свічок, проведено молебень за померлих; об 11.00 в сільській бібліотеці відбувся захід «Не згасне пам’яті свіча», який підготувала завідуюча сільської бібліотеки Король Людмила Миколаївна за участю школярів Хацьківської ЗОШ.
О 16:00 разом з загальнонаціональною хвилиною мовчання відбулася вже традиційна громадська акція “Запали свічку пам’яті”. Майже кожна домівка запалила свічку і поставила її на підвіконні, вшанувавши таким чином пам’ять мільйонів українців, які були вбиті голодом в Україні.
Дотепер ми не знаємо імен всіх, хто загинув від голодної смерті. Їх не називали героями. Їм не ставили пам’ятників чи обелісків.
Нас просто заставляли про це забути. Але пам’ять не можна знищити!
Україна пам’ятає!
Світ визнає!
На підвіконні палахтить
Скорботи полум’я священне –
То свічка пам’яті горить
За всіх безвинно убієнних.
Мій розум навіть не збагне
Страшної люті сталінізму,
Що катував своїх людей,
Це ще жахливіше фашизму!
Прошу, у серці запаліть
Скорботи полум’я священне
Та крізь століття пронесіть
Сльозу безвинно убієнних!
Вічна пам’ять….
