Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначений ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ.
Згідно з п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов’язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат.
При цьому амортизації підлягають:
- витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;
- -витрати на самостійне виготовлення основних засобів, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів (крім поточного ремонту).
Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:
- проведення поточного ремонту;
- ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
Не підлягають амортизації такі основні засоби:
- земельні ділянки;
- об’єкти житлової нерухомості;
- легкові автомобілі.
Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів та нематеріальних активів.
Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об’єктом.
Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об’єкта основних засобів та нематеріальних активів, який становить за першою групою (капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом) – 15 років, другою групою (будівлі, споруди, передавальні пристрої) – 10 років, третьою групою (машини, обладнання, тварини, багаторічні насадження та інше) – 5 років та за четвертою групою (нематеріальні активи) мінімально допустимий строк корисного використання визначається відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше ніж два роки.
